вихвачуватися
ВИХВА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ХВАТИТИСЯ, ачуся, атишся, док.
1. Швидко з’являтися, вибігати вперед, вискакувати звідки-небудь.
У бокові двері.. раптом вихватились двоє охоронників і пробили в натовпі прохід на вулицю (Андрій Головко, II, 1957, 185);
// Бурхливо вириватися з (із-за) чого-небудь.
Високо піднімаючи темряву над садом, із стогів і ожередів вихвачувався вгору, як казковий звір, крилатий огонь, кидав полум’я кудись під небо (Степан Васильченко, II, 1959, 66).
2. Вириватися наперед, проявляючи свої здібності, вміння, бажання і т. ін.
Тихон Брус був старий чоловік, розумний на усе те село, де жив, та розум мав про себе, не дуже з ним вихвачувався (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 122);
— Ми вже старі та й до колгоспу не гожі. — Так я гожий, — вихватився Василь (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 29).
3. тільки недок. Пас. до вихвачувати 1, 2.
Словник української мови (СУМ-11)