вихлюпнутися
ВИ́ХЛЮПНУТИСЯ, неться, док.
Однокр. до вихлю́пуватися 1, 2.
Вода, що він хотів напитись, вихлюпнулась на коліна (В. Підмогильний);
Із гір по річищу Небугу вихлюпнувся водяний вал заввишки два метри (з наук.-попул. літ.);
Дарчине серце забилося: та пісня – той стогін – це був голос її душі! І пісня вихлюпнулася і затремтіла в сонному повітрі печальною, невтішною скаргою (Л. Старицька-Черняхівська);
// Викинутися разом із рідиною або з рідини.
Раптом з води вихлюпнулось щось велике, чорне (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)