вихованка
ВИ́ХОВА́НКА, и, ж.
Жін. до ви́хова́нець.
Багато колишніх вихованок нашої семінарії їдуть сюди, на Верховину (С. Скляренко);
Віра Костянтинівна .. сидить серед них, з обличчям аж ніяк не першої молодості. Невже мине час, і вони, її вихованки, теж стануть такими? (О. Гончар);
В гiмназiї було багато монастирського свiту, релiгiйного духу: чимало вихованок .. залишалися в монастирi, приймали постриг (Р. Федорів);
Настя Дмитрівна .. вибігла попрощатися з веселою вихованкою своєю Дідоною. (В ніч, коли народилася теличка, Катруха прочитав якраз “Енеїду” і назвав жартома пустотливу скакуху Дідоною) (Микита Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)