1. Словник української мови у 20 томах

вихованка

ВИ́ХОВА́НКА, и, ж.

Жін. до ви́хова́нець.

Багато колишніх вихованок нашої семінарії їдуть сюди, на Верховину (С. Скляренко);

Віра Костянтинівна .. сидить серед них, з обличчям аж ніяк не першої молодості. Невже мине час, і вони, її вихованки, теж стануть такими? (О. Гончар);

В гiмназiї було багато монастирського свiту, релiгiйного духу: чимало вихованок .. залишалися в монастирi, приймали постриг (Р. Федорів);

Настя Дмитрівна .. вибігла попрощатися з веселою вихованкою своєю Дідоною. (В ніч, коли народилася теличка, Катруха прочитав якраз “Енеїду” і назвав жартома пустотливу скакуху Дідоною) (Микита Чернявський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихованка — ви́хова́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вихованка — -и. Жін. до вихованець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихованка — Вихова́нка, -нки, -нці; -ва́нки, -ва́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вихованка — ВИХОВА́НКА, и, ж. Жін. до ви́хова́нець. Словник української мови в 11 томах
  5. вихованка — Вихованка, -ки ж. 1) Воспитанница. 2) Любовница, содержанка. Борзенск. у. Словник української мови Грінченка