вихолощений

ВИ́ХОЛОЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́холостити.

З білого прямокутного аркуша паперу дивився чоловік, дуже схожий на тупого вихолощеного бика (А. Кокотюха);

* Образно. Його вихолощений голосок пустив хрипкого дитячого півника (Ю. Смолич).

2. перен. Позбавлений живого змісту, творчої сили.

Панас Мирний виступав проти схоластичної науки, проти формалістичного навчання, з якого вихолощена життєва суть (з наук. літ.);

// ви́холощено, безос. пред.

У першому виданні роману через політкоректуру було вихолощено багато авторських задумів щодо зображення історичної правди (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вихолощений — ви́холощений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вихолощений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вихолостити. || вихолощено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вихолощений — ВИ́ХОЛОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́холостити. Панас Мирний виступає проти схоластичної науки, проти формалістичного навчання, з якого вихолощена життєва суть (Вісник АН, 5, 1949, 23).  Словник української мови в 11 томах