вихолощений

ви́холощений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до вихолостити.

|| вихолощено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. вихолощений — ви́холощений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вихолощений — ВИ́ХОЛОЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́холостити. З білого прямокутного аркуша паперу дивився чоловік, дуже схожий на тупого вихолощеного бика (А. Кокотюха); * Образно. Його вихолощений голосок пустив хрипкого дитячого півника (Ю. Смолич). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
3. вихолощений — ВИ́ХОЛОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́холостити. Панас Мирний виступає проти схоластичної науки, проти формалістичного навчання, з якого вихолощена життєва суть (Вісник АН, 5, 1949, 23).  Словник української мови в 11 томах