вихрест

ВИ́ХРЕСТ, а, ч.

Той, хто перейшов у християнство з іншої релігії.

А то – беззубий, говорливий, Сухий, невірний, як шкелет, І лисий, і брехун сварливий? То вихрест (І. Котляревський);

Олександер [Олександр] з братом-вихрестом Яцком-кравцем, Панасом-броварником і Яцком Тягликом вдерлися до господи (М. Грушевський);

Під горою притулилося дві корчми – Купріянова і єврея-вихреста Шийки (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. вихрест — ви́хрест іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. вихрест — і вихрист, -а, ч. Той, хто перейшов у християнство з іншої релігії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вихрест — ВИ́ХРЕСТ, а, ч., заст. Той, хто перейшов у християнство з іншої релігії. А то — беззубий, говорливий, Сухий, невірний, як шкелет, І лисий, і брехун сварливий? То вихрест (Котл., І, 1952, 252).  Словник української мови в 11 томах
4. вихрест — Ви́хрест, -та м. Принявшій христіанство. Така з вихреста людина, як з собаки солонина. Вас. 209. То вихрест із жидів Авлет. Котл. Ен. VI. 19.  Словник української мови Грінченка