вихрастий
ВИХРА́СТИЙ, ВИХРЯ́СТИЙ, а, е.
З вихром, вихрами (див. ви́хор²).
Прислали його [вчителя] прямо з шкільної парти, й через те од його вихрястого чуба й навіть од кожної складочки одежі так і несло ще веселою, вахлакуватою бурсою (С. Васильченко);
Іван Ярош з вихрастим хлопчиною грають у шахи (А. Головко);
На вихрястій голові казна-як тримається картуз старого фасону – тугим колесом (О. Довженко);
Перед нею, безперечно, стояв узбек. Йому б тільки .. кучері вихрасті на голові, оповиті білою чалмою... (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)