вихрастий
ВИХРА́СТИЙ, ВИХРЯ́СТИЙ, а, е. З вихором, вихрами ( див. ви́хор²).
Іван Ярош з вихрастим хлопчиною грають у шахи (Головко, Літа.., 1956, 109);
Перед нею, безперечно, стояв узбек. Йому б тільки.. кучері вихрасті на голові, оповиті білою чалмою… (Ле, Міжгір’я, 1953, 35);
Прислали його [вчителя] прямо з шкільної парти, й через те од його вихрястого чуба й навіть од кожної складочки одежі так і несло ще веселою, вахлакуватою бурсою (Вас., І, 1959, 135);
На вихрястій голові казна-як тримається картуз старого фасону — тугим колесом (Довж., І, 1958, 79).
Словник української мови (СУМ-11)