вихрещувати
ВИХРЕ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХРЕСТИТИ, ещу, естиш, док.
1. кого, що. Здійснювати обряд хрещення над людиною, яка переходить у християнство з іншої релігії.
Ягайло пристав на все, що пани польські хотіли: обіцяв вихрестити на католицтво всю нехрещену Литву (М. Грушевський);
Сусіда .. упокорився, вихрестив у церкві дитину, народжену рік тому (Ю. Хорунжий).
2. кого, перен., розм. Бити кого-небудь.
– Що ж тепер з ними будуть робити? – Вихрестити! – хтось крикнув (Панас Мирний);
// Глузувати з когось.
Вже вони встигли перемити кісточки коханці якогось дивізійного начальника, вже вихрестили знайомого скнару інтенданта, вже добралися до Антоновича (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)