вихрещувати
ВИХРЕ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХРЕСТИТИ, ещу, естиш, док.
1. кого, що. Здійснювати обряд хрещення над людиною, яка переходить у християнство з іншої релігії.
Ягайло пристав на все, що пани польські хотіли: обіцяв вихрестити на католицтво всю нехрещену Литву (М. Грушевський);
Сусіда .. упокорився, вихрестив у церкві дитину, народжену рік тому (Ю. Хорунжий).
2. кого, перен., розм. Бити кого-небудь.
– Що ж тепер з ними будуть робити? – Вихрестити! – хтось крикнув (Панас Мирний);
// Глузувати з когось.
Вже вони встигли перемити кісточки коханці якогось дивізійного начальника, вже вихрестили знайомого скнару інтенданта, вже добралися до Антоновича (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вихрещувати — вихре́щувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вихрещувати — і вихрищувати, -ую, -уєш, недок., вихрестити, -ещу, -естиш і вихристити, -ищу, -истиш, док., перех. 1》 Здійснювати обряд хрещення над людиною, що переходить у християнство з іншої релігії. 2》 перен., розм. Бити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вихрещувати — ВИХРЕ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХРЕСТИТИ, ещу, естиш, док., перех. 1. Здійснювати обряд хрещення над людиною, що переходить в християнство з іншої релігії. 2. перен., розм. Бити кого-небудь. — Що ж тепер з ними будуть робити? — Вихрестити! — хтось крикнув (Мирний, І, 1954, 259). Словник української мови в 11 томах
- вихрещувати — Вихрещувати, -щую, -єш сов. в. вихрестити, -щу, -стиш, гл. Крестить, окрестить иновѣрца. Словник української мови Грінченка