вицвяхуваний
ВИ́ЦВЯХУВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́цвяхувати.
Кроки трьох наближалися. Глухо шурхотіла щебінка під грубими, вицвяхуваними підошвами чобіт (П. Загребельний);
Підперізувались вони [козаки, табунники і чабани] шкуряним поясом і прив'язували до його [нього] гаман, вицвяхуваний і ґудзиками, і мідними бляшками (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)