вицупити

ВИ́ЦУПИТИ, плю, пиш; мн. ви́цуплять; док., кого, що, фам.

Те саме, що ви́тягти 3.

Інколи вицупить риби і на дві цілих мажі (Сл. Гр.);

Дід вицупив із-за сволока батуру, якою, певно, не раз повчав свого внука Миколку, загнав Чумаченка між кочерги (Григорій Тютюнник);

Микола вицупив з болота чорного слизького лина та вловив кілька краснопірок (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. вицупити — ви́цупити дієслово доконаного виду фам.  Орфографічний словник української мови
2. вицупити — -плю, -пиш; мн. вицуплять; док., перех., фам. Те саме, що витягти 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вицупити — ВИ́ЦУПИТИ, плю, пиш; мн. ви́цуплять; док., перех., фам. Те саме, що ви́тягти 3. Інколи вицупить риби і на дві цілих мажі (Сл. Гр.); Дід вицупив із-за сволока батуру, якою, певно, не раз повчав свого внука Миколку, загнав Чумаченка між кочерги (Тют., Вир, 1964, 323).  Словник української мови в 11 томах
4. вицупити — Ви́цупити, -плю, -пиш гл. Вытащить. Инколи вицупить риби і на дві цілих мажі. Рудч. Ск. II. 172.  Словник української мови Грінченка