вичинка
ВИ́ЧИНКА, и, ж.
Те саме, що ви́чинення.
Оддасть шкурку за вичинку (Номис);
Він піде до неї і попросить, щоб дістала у друкарів фарби. Мовляв, для вичинки конячих та волячих шкур. Щоб фарбувати їх (К. Гриб);
Шкіра трапилася свиняча, зате дуже доброї вичинки (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)