Орфографічний словник української мови

вичинка

ви́чинка

іменник жіночого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. вичинка — -и, ж. Дія за знач. вичинити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вичинка — ВИ́ЧИНКА, и, ж. Те саме, що ви́чинення. Оддасть шкурку за вичинку (Номис); Він піде до неї і попросить, щоб дістала у друкарів фарби. Мовляв, для вичинки конячих та волячих шкур. Щоб фарбувати їх (К. Гриб); Шкіра трапилася свиняча, зате дуже доброї вичинки (О. Забужко).  Словник української мови у 20 томах
  3. вичинка — ВИ́ЧИНКА (оброблення сирої шкури, щоб була придатною для використання), ВИЧИ́НЮВАННЯ, ЧИ́НЕННЯ, ЧИНЬБА́ розм. Вичинка здійснювалася за допомогою природних дубителів (з журналу); Технологія вичинювання шкір; Чинення шкір бардяними концентратами; Шкурка за чиньбу не стане (Словник Б. Грінченка).  Словник синонімів української мови
  4. вичинка — ВИ́ЧИНКА, и, ж. Дія за знач. ви́чинити. Оддасть шкурку за вичинку (Номис, 1864, № 10571).  Словник української мови в 11 томах
  5. вичинка — Ви́чинка, -ки ж. Вычинка. Шкура за вичинку не стане. Ном. № 10571.  Словник української мови Грінченка