вичинка — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

вичинка — ви́чинка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
вичинка — -и, ж. Дія за знач. вичинити. Великий тлумачний словник сучасної мови
вичинка — ВИ́ЧИНКА, и, ж. Те саме, що ви́чинення. Оддасть шкурку за вичинку (Номис); Він піде до неї і попросить, щоб дістала у друкарів фарби. Мовляв, для вичинки конячих та волячих шкур. Щоб фарбувати їх (К. Гриб); Шкіра трапилася свиняча, зате дуже доброї вичинки (О. Забужко). Словник української мови у 20 томах
вичинка — ВИ́ЧИНКА (оброблення сирої шкури, щоб була придатною для використання), ВИЧИ́НЮВАННЯ, ЧИ́НЕННЯ, ЧИНЬБА́ розм. Вичинка здійснювалася за допомогою природних дубителів (з журналу); Технологія вичинювання шкір; Чинення шкір бардяними концентратами; Шкурка за чиньбу не стане (Словник Б. Грінченка). Словник синонімів української мови
вичинка — ВИ́ЧИНКА, и, ж. Дія за знач. ви́чинити. Оддасть шкурку за вичинку (Номис, 1864, № 10571). Словник української мови в 11 томах