вичовганий
ВИ́ЧОВГАНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до ви́човгати.
Нікітіна посадовили поруч із стерновим, який тримав під плечем вичовганий руками кінець стерна (П. Панч);
Три камені лежать перед порогом, рівні й вичовгані тисячами ніг (В. Кучер);
Стовбур блищить, вичовганий посиденьками: бабусі, дідусі і молодші та діти сходяться сюди щонеділі на балачку (Григір Тютюнник);
// ви́човгано, безос. пред.
Зайшла Єлька того ранку до заводоуправління, нервово постукала у те віконечко, в яке багато хто стукав і до неї, аж ліктями вичовгано карниз (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)