вишивати
ВИШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ШИТИ, шию, шиєш, док.
1. що і без прям. дод. Робити на тканині або шкірі візерунки нитками, бісером і т. ін.
Хто йде – не мине, То кивне, то моргне. А я шовком вишиваю, В кватирочку виглядаю (Т. Шевченко);
Тітка за роботою. Сорочку дядькові вишиває (М. Коцюбинський);
Марія Пилипівна, напнувши на якусь округлу штуку, подібну до сита, сіру матерію, вишиває великою голкою подушку на канапу (В. Винниченко);
Вишиють [дівочі руки] рушник – горітиме, мов жива калинова гілка! (О. Гончар).
2. тільки док., що. Витратити всю нитку, нитки на вишивання або шиття.
Ниточку шовку вишила (Сл. Гр.).
3. тільки недок., перен., жарг. Вештатися, прогулюватися де-небудь.
Протанцьовували повз мене перуанки, кореянки, малагасійки, марокканки та філіппінки; десь і моя згуба губата вишивала поміж них (Ю. Андрухович);
Лікар порядний, піжаму дозволив носити, одна голь нещадима вишиває в трусах (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)