вишивання
ВИШИВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. вишива́ти 1.
За вишиванням вони придумували собі костюми на бал (І. Нечуй-Левицький);
Сьогодні в притулку облишено всю іншу роботу – і прання, і вишивання (О. Донченко);
Її [Лукину] взяли не на чорний двір у ткацьку хату, а в двір при палаці, де є дві кімнати для вишивання (Ю. Мушкетик).
2. Вишитий предмет або той, що вишивається.
Як же їх [Галочку з Миколою] обдарили подарками, усе хустками хорошими, і вишиваннями, і платками шовковими, так вони [родичі] і замовкли (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Ти ще не знаєш, Ганнусю, нашого панича, – говорила згодом Любаша, розіклавши на колінах вишивання (О. Гончар);
// Вишитий на чому-небудь візерунок.
Блискучою хвилею спадали вони [разки намиста] на високі груди, на білу тонку сорочку з мистецьким вишиванням (Б. Грінченко);
А які килими! Яке вишивання, мережки, рушники, шиті золотом та перлами, вигаптувані квітами (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)