вишивання
ВИШИВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. вишива́ти 1.
За вишиванням вони придумували собі костюми на бал (Н.-Лев., III, 1956, 240);
Сьогодні в притулку облишено всю іншу роботу — і прання, і вишивання (Донч., III, 1956, 30).
2. Вишитий предмет або той, що вишивається.
Як же їх [Галочку з Миколою] обдарили подарками, усе хустками хорошими і вишиваннями, і платками шовковими, так вони [родичі] і замовкли (Кв.-Осн., II, 1956, 353);
— Ти ще не знаєш, Ганнусю, нашого панича, — говорила згодом Любаша, розіклавши на колінах вишивання (Гончар, Таврія.., 1957, 221);
// рідко. Вишитий на чому-небудь візерунок.
Блискучою хвилею спадали вони [разки намиста] на високі груди, на білу тонку сорочку з мистецьким вишиванням (Гр., II, 1963, 330);
А які килими! Яке вишивання, мережки, рушники, шиті золотом та перлами, вигаптувані квітами (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 64).
Словник української мови (СУМ-11)