вишкварки
ВИ́ШКВАРКИ, рок і рідше рків, мн. (одн. ви́шкварка, и, ж. і рідше ви́шкварок, рка, ч.).
1. Добре просмажені шматочки сала й залишки від сала після витоплення з нього жиру.
В хаті було тихо, тільки в печі на жару шкварчала ринка з вишкварками (І. Нечуй-Левицький);
Христя запросила гостей до столу. На ньому вже парувала гречана каша з вишкварками (П. Панч);
Першими днями немічні хлібороби ступали мляво і втинали небагато; згодом, підкормлені теплою юшкою і кашею, де було трохи вишкварок, випростали плечі, і праця сяк-так пішла (В. Барка).
2. перен., розм. Про надто нестриману, гарячу в поведінці людину.
– Це вишкварка, а не Оникій! Побіг, неначе його хтось впік гарячим залізом.., – обізвався дід Грицай (І. Нечуй-Левицький);
Дівчина, мов ошпарена, схопилась на ноги, .. засміялась і гукнула: – Не будь вишкваркою! (М. Стельмах).
3. перен., зневажл. Про слабосилу, мізерну людину.
Та й де їм, вишкваркам, горілку ту круглять, Як їх батьки колись та їх діди кругляли!.. (П. Гулак-Артемовський);
// лайл.
– Та ви його [хлопчика] паличкою! – порадив хтось і додав: – Ану-бо, вишкварок, додому гиля! (М. Хвильовий).
◇ Зроби́ти ви́шкварки див. зроби́ти;
(1) Ма́сляні (поза́торі́шні) ви́шкварки, зневажл. – що-небудь незначне, не варте уваги; дрібниці.
– За що ж його [сина] узяли? – А враг їх матір знає. За масляні вишкварки! (Панас Мирний);
– Толкуються [говорять]! Про що толкуються? Про позаторішні вишкварки?.. (Панас Мирний);
– Та годі вам гризтись за масляні вишкварки! (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови (СУМ-20)