вишкрябувати
ВИШКРЯ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШКРЯБАТИ, аю, аєш, док.
1. що. Шкрябаючи, знімати, зчищати що-небудь.
Ножами вишкрябують хлопці ґрунт з-під скель. Роблять глибокі діри (М. Трублаїні);
Вишкрябує [Федя] великим важким ножем масні плями на столі; миє шваброю підлогу (Д. Ткач);
– Та-ак... – бурмоче Гутман, старанно вишкрябуючи шматки присохлої до підлоги глини (П. Колесник);
// Шкрябаючи, робити подряпини, якісь знаки на чому-небудь.
Візерунки вишкрябували на вареному пофарбованому в один колір яйці гострою шпилькою (з наук. літ.);
У тюрмі Швейк залишив по собі невелику пам'ятку, вишкрябавши на стіні уламком тріски список усіх юшок, підлив і гарнірів, які він їв до війни (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// перен. Вибирати, виймати все (звичайно про залишки).
Бабралася в казані, вишкрябуючи, вигризаючи рештки каші, людина (Ю. Мушкетик);
Вони закурили, вишкрябавши з кишень всі рештки тютюну (І. Багряний).
2. кого, що, перен. Діставати, знаходити з труднощами.
З інших районів вишкрябав кількох викладачів загальноосвітніх дисциплін (І. Микитенко);
– Де ж ти її [жінку] вишкрябав отаку? – поцікавився .. староста (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)