вишкрябувати
ВИШКРЯ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШКРЯБАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Шкрябаючи, знімати, зчищати що-небудь.
Вишкрябує [Федя] великим важким ножем масні плями на столі; миє шваброю підлогу (Ткач, Жди.., 1959, 39);
— Та-ак… — бурмоче Гутман, старанно вишкрябуючи шматки присохлої до підлоги глини (Кол., На фронті.., 1959, 43);
Ножами вишкрябують хлопці грунт з-під скель. Роблять глибокі діри (Трубл., І, 1955, 188);
// Шкрябаючи, робити подряпини, якісь знаки на чому-небудь;
// перен. Вибирати, виймати все (звичайно про залишки).
Один [селянин] бідкається, що хліба обмаль; другий плачеться, що вже нестає, третій стогне — і посліднє з засіка вишкрябав… (Мирний, IV, 1955. 249).
2. перен. Діставати, знаходити з труднощами.
З інших районів вишкрябав кількох викладачів загальноосвітніх дисциплін (Мик., II, 1957, 545);
— Де ж ти її [жінку] вишкрябав отаку? — поцікавився.. староста (Збан., Єдина, 1959, 138).
Словник української мови (СУМ-11)