вишняк
ВИШНЯ́К, у́, ч.
1. Те саме, що ви́шни́к¹.
У городі під самими вербами ріс густий вишняк (І. Нечуй-Левицький);
У вишняку на всі голоси заливався соловей (Ю. Збанацький);
Дві розлогі шовковиці за нею, і яблуні, й груші, й вишняк під хатою (Ю. Мушкетик).
2. розм. Те саме, що вишні́вка.
[Писар (наливає і п'є):] А славний наш вишняк! Варто й повторити (І. Франко);
Мати одразу ж загриміла рогачами, а батько пішов до комірчини по вишняк (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)