виштрикувати
ВИШТРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШТРИКАТИ, аю, аєш, док., що, розм.
Виколювати, вибивати (звичайно про очі).
Незважаючи ні на втому, що валила з сідел, ні на темряву, що мокрим галуззям виштрикувала хлопцям очі, всі були сповнені пориву й рішучості будь-що пробитись до Києва (О. Гончар);
– Та що ти мені отеє, пане писарю, тикаєш у вічі? Чи їх виштрикати хочеш, чи що? (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)