вишуканий
ВИ́ШУКАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ви́шукати.
За Берліном на широченному полі безупинно гарячково кипить робота. Автобендюги звозять матеріали, вишукані по старих складах, армія грабарів блискає до сонця лопатами (В. Винниченко).
2. у знач. прикм. Який характеризується витонченістю, досконалістю, елегантністю.
Владко поводився з нею [Регіною] вільно, без тіні боготворення [боготворіння], але з тією вишуканою чемністю й увагою, яка завсіди характеризувала його (І. Франко);
З вишуканими рухами, церемоніально запросив [Савченко] товаришів на обід (М. Коцюбинський);
// Який відзначається добірністю; зробл. із тонким смаком.
Він підстрибував, хизуючись перед дівчатами своїм вишуканим вбранням (М. Чабанівський);
У кожному кутку стелю підпирав стовп з вишуканою різьбою (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)