вишуканий
ВИ́ШУКАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́шукати.
2. прикм. Який характеризується витонченістю, досконалістю, елегантністю.
Владко поводився з нею [Регіною] вільно, без тіні боготворення, але з тією вишуканою чемністю й увагою, яка завсіди характеризувала його (Фр., VI, 1951, 243);
З вишуканими рухами, церемоніально запросив [Савченко] товаришів на обід (Коцюб., І, 1955, 200);
// Який відзначається добірністю; зробл. з тонким смаком.
У кожному кутку стелю підпирав стовп з вишуканою різьбою (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 554);
Він підстрибував, хизуючись перед дівчатами своїм вишуканим вбранням (Чаб., Катюша, 1960, 33);
Обід не був вишуканим: суп гороховий із сухарями та каша гречана з смаженою печінкою (Збан., Курил. о-ви, 1963, 37).
Словник української мови (СУМ-11)