вишуміти
ВИ́ШУМІТИ, мить, док., розм.
Те саме, що ви́шумувати 2.
Молоде пиво мусить вишуміти і устаткується (А. Чайковський);
* Образно. [Єпископ:] Що вступило в нього? [Нартал:] Що? Жовч! Бо ви їй не давали волі помалу вишуміти (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)