вишуміти

ви́шуміти зазнати всіх радощів життя (ср, ст): Молодий мусит вишуміти (Франко); Аналізуючи своє почуття до дівчат, я знаю, що якби мав женитись, то вибрав би тільки Дару. Але зрозумій мене, мамо, мені ще час не “вишумів” (Острук)

Значення в інших словниках

1. вишуміти — ви́шуміти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вишуміти — -мить, док., розм. Те саме, що вишумувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вишуміти — ВИ́ШУМІТИ, мить, док., розм. Те саме, що ви́шумувати 2. Молоде пиво мусить вишуміти і устаткується (А. Чайковський); * Образно. [Єпископ:] Що вступило в нього? [Нартал:] Що? Жовч! Бо ви їй не давали волі помалу вишуміти (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
4. вишуміти — ВИ́ШУМІТИ, мить, док., розм. Те саме, що ви́шумувати. *Образно. [Єпископ:] Що вступило в нього? [Нартал:] Що? Жовч! Бо ви їй не давали волі помалу вишуміти (Л. Укр., II, 1951, 429).  Словник української мови в 11 томах