вищипувати

ВИЩИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЩИПАТИ, аю, аєш, док., що.

Щипаючи, виривати, висмикувати що-небудь.

Гнідко пішов попаски, вищипуючи свіжу траву (Панас Мирний);

Малий Андрійко лазив навколішках і вищипував біля стовбурів бур'янець (О. Донченко);

Пустив коня у барвінок, А сам пішов у васильок. Кінь барвінок витоптав, А сам васильок вищипав (з народної пісні);

// Вириваючи волосини, надавати певної форми бровам, робити їх тоншими.

Взялися Настасю знову мити, парити, як ріпу, натирати пахучими мазями, .. вищипували брови, вибілювали і без того біле лице (П. Загребельний);

Підходив [генерал-губернатор] до дзеркала.. й пильно обзирав власні, жіночої форми, брови. Щоб привести їх до належного вигляду, вищипав з однієї й другої по вісім волосин і залишився задоволений (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. вищипувати — вищи́пувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вищипувати — -ую, -уєш, недок., вищипати, вищипаю, вищипаєш і вищиплю, вищиплеш; мн. вищипають і вищиплять; док., перех. Щипаючи, виривати, висмикувати що-небудь. || Вириваючи волосини, надавати певної форми бровам, робити їх тоншими.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вищипувати — див. рвати  Словник синонімів Вусика
4. вищипувати — ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИ розм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). — Док.  Словник синонімів української мови
5. вищипувати — Вищи́пувати, -пую, -пуєш; ви́щипати, -паю, -паєш; ви́щипнути, -ниу, -пнеш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вищипувати — ВИЩИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЩИПАТИ, ви́щипаю, ви́щипаєш і ви́щиплю, ви́щиплеш; мн. ви́щипають і ви́щиплять; док., перех. Щипаючи, виривати, висмикувати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах
7. вищипувати — Вищипувати, -пую, -єш сов. в. вищипати, -паю (-плю), -паєш (-плеш), гл. Выщипывать, выщипать. Вищиплю, виломлю кленовий лист. Мет. 297.  Словник української мови Грінченка