вищипувати
ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИ розм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). — Док.: ви́рвати, рвону́ти, ви́смикати, ви́смикнути, ви́скубати, ви́скубти, ви́дерти, ви́драти, ви́шарпнути, ви́пручати, ви́щипати. Йде березняком дівчина,.. Стріне квітку — вириває (Я. Щоголів); Він стогнав, виривав свої руки з цупких Романових рук (Д. Ткач); Докопавшись до корінців, укритих філоксерою, вона рвала їх (М. Коцюбинський); Він висмикував їх (вуса) пальцями (І. Нечуй-Левицький); Треба буде видерти з тину по доброму кілку та й у путь (В. Винниченко); Біля нього стояв вірний кінь і спокійно вискубував придорожню траву (А. Шиян); Не встиг Яцуба схаменутись, як Лукія вишарпнула передавач у нього з рук (О. Гончар); — Лізь! — командував пошепки Санько, випручуючи ногу у товариша з рук (Б. Грінченко); Випручавши тихенько від нього свою руку,.. стала поодаль (Г. Квітка-Основ'яненко); Василь нервово вищипував із корінням зелені травинки (І. Шаповал).
Словник синонімів української мови