вияв
ВИ́ЯВ, у, ч.
Дія, процес, що робить явним, помітним стан, почуття, наміри і т. ін.
Такі вияви селянського самосуду проривалися тоді досить часто (І. Франко);
І завагався Наливайко .. А може... може, і просити пробачення в гетьмана за вияв недовіри? (Іван Ле);
Лариса не виривала своєї руки, боячись виказати, що вона надає його жестові якогось більшого значення, ніж простому виявові дружби (М. Руденко);
// Вираження чого-небудь; те, у що втілюються якісь дії, стан, почуття, наміри і т. ін.
Її рідні не знають іншого вияву для своїх почуттів: радіючи чи сумуючи, вони завжди заспівують (Ю. Смолич);
Всім внутрішнім життям своїм Семенко служив поезії, і сам її творив, і цінував, стежачи за всіма її виявами (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)