1. Словник української мови у 20 томах

вияв

ВИ́ЯВ, у, ч.

Дія, процес, що робить явним, помітним стан, почуття, наміри і т. ін.

Такі вияви селянського самосуду проривалися тоді досить часто (І. Франко);

І завагався Наливайко .. А може... може, і просити пробачення в гетьмана за вияв недовіри? (Іван Ле);

Лариса не виривала своєї руки, боячись виказати, що вона надає його жестові якогось більшого значення, ніж простому виявові дружби (М. Руденко);

// Вираження чого-небудь; те, у що втілюються якісь дії, стан, почуття, наміри і т. ін.

Її рідні не знають іншого вияву для своїх почуттів: радіючи чи сумуючи, вони завжди заспівують (Ю. Смолич);

Всім внутрішнім життям своїм Семенко служив поезії, і сам її творив, і цінував, стежачи за всіма її виявами (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вияв — (те, що стає явним) вираження, виявлення, прояв, вираз. Словник синонімів Полюги
  2. вияв — ви́яв іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. вияв — Виявлення, (дружби) свідоцтво, (радощів) вираз, р.в. Словник синонімів Караванського
  4. вияв — -у, ч. Дія, процес, що робить явним, помітним стан, почуття, наміри і т. ін. || Вираження чого-небудь; те, у що втілюються, виливаються якісь дії, стан, почуття, наміри тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вияв — ВИ́ЯВ (дія, процес, явище, що робить явним, помітним чийсь стан, почуття, наміри тощо), ВИ́РАЖЕННЯ, ВИ́ЯВЛЕННЯ, ПРО́ЯВ, ВИ́РАЗ, ВИ́ЛИВ, МАНІФЕСТА́ЦІЯ, ДЕМОНСТРА́ЦІЯ, О́Б'ЯВ рідко; ПРО́БЛИСК, ПРИ́СМАК, ДУШО́К перев. ірон. Словник синонімів української мови
  6. вияв — ВИ́ЯВ, у, ч. Дія, процес, що робить явним, помітним стан, почуття, наміри і т. ін. Такі вияви селянського самосуду проривалися тоді досить часто (Фр., VIII, 1952, 383); І завагався Наливайко.. Словник української мови в 11 томах
  7. вияв — Ви́яв, -ву м. Проявленіе, обнаруженіе. Желех. Словник української мови Грінченка