вказівний
ВКАЗІВНИ́Й (УКАЗІВНИ́Й), а́, е́.
Який указує на що-небудь.
Після ряботіння пролітаючих реклам, після пістрявості вказівних знаків та одноманітної геометрії придорожніх стандартних споруд раптом у відстороні на узгірку – клен! Живий клен! (О. Гончар);
Можливо, саме мовна ентропія і є причиною подальшої втрати життєвих координат сьогоднішньої людини? Адже губиться сильний вказівний вектор (з наук. літ.);
Породжуються систематичні похибки постійно діючими чинниками, найчастіше недосконалістю вимірювальних пристроїв, наприклад, неправильним градуюванням шкали, зсувом вказівної стрілки на осі (з наук. літ.);
За призначенням дорожні знаки поділяються на три групи: попереджувальні, заборонні і вказівні (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)