вказівний
ВКАЗІВНИ́Й (УКАЗІВНИ́Й), а́, е́.
Який указує на що-небудь.
Після ряботіння пролітаючих реклам, після пістрявості вказівних знаків та одноманітної геометрії придорожніх стандартних споруд раптом у відстороні на узгірку – клен! Живий клен! (О. Гончар);
Можливо, саме мовна ентропія і є причиною подальшої втрати життєвих координат сьогоднішньої людини? Адже губиться сильний вказівний вектор (з наук. літ.);
Породжуються систематичні похибки постійно діючими чинниками, найчастіше недосконалістю вимірювальних пристроїв, наприклад, неправильним градуюванням шкали, зсувом вказівної стрілки на осі (з наук. літ.);
За призначенням дорожні знаки поділяються на три групи: попереджувальні, заборонні і вказівні (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вказівний — вказівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- вказівний — (указівний), -а, -е. Який указує на що-небудь. Вказівний займенник — займенник, що означає абстраговане виокремлення деяких одиниць із групи інших подібних. Вказівний палець — другий палець на руці між великим і середнім. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вказівний — Вказівни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вказівний — ВКАЗІВНИ́Й (УКАЗІВНИ́Й), а, е. Який указує на що-небудь. За призначенням дорожні знаки поділяються на три групи: попереджувальні, заборонні і вказівні (Автомоб., 1957, 267). Словник української мови в 11 томах