вказівний

ВКАЗІВНИ́Й (УКАЗІВНИ́Й), а́, е́.

Який указує на що-небудь.

Після ряботіння пролітаючих реклам, після пістрявості вказівних знаків та одноманітної геометрії придорожніх стандартних споруд раптом у відстороні на узгірку – клен! Живий клен! (О. Гончар);

Можливо, саме мовна ентропія і є причиною подальшої втрати життєвих координат сьогоднішньої людини? Адже губиться сильний вказівний вектор (з наук. літ.);

Породжуються систематичні похибки постійно діючими чинниками, найчастіше недосконалістю вимірювальних пристроїв, наприклад, неправильним градуюванням шкали, зсувом вказівної стрілки на осі (з наук. літ.);

За призначенням дорожні знаки поділяються на три групи: попереджувальні, заборонні і вказівні (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вказівний — вказівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вказівний — (указівний), -а, -е. Який указує на що-небудь. Вказівний займенник — займенник, що означає абстраговане виокремлення деяких одиниць із групи інших подібних. Вказівний палець — другий палець на руці між великим і середнім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вказівний — Вказівни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вказівний — ВКАЗІВНИ́Й (УКАЗІВНИ́Й), а, е. Який указує на що-небудь. За призначенням дорожні знаки поділяються на три групи: попереджувальні, заборонні і вказівні (Автомоб., 1957, 267). Словник української мови в 11 томах