вкольнути

ВКОЛЬНУ́ТИ (УКОЛЬНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., розм.

Однокр. до вко́лювати.

* У порівн. – Хто ж тобі стане дурно чуже добро доглядати? – запитав Грицько. Христю – як хто голкою укольнув (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. вкольнути — вкольну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вкольнути — див. укольнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови