вкрай
ВКРАЙ (УКРА́Й), присл.
1. Дуже, надзвичайно; до краю, зовсім.
Він із злістю одкинув задачник і піднявся сердитий та збентежений вкрай (М. Коцюбинський);
Дивилась [Катерина] на Андрія, і губи її тремтіли, а очі наливалися сльозами .. Ті сльози виповнили їх вкрай, а тоді геть бурхнули через верх і буйно потекли по щоках... (І. Багряний);
Микола і Оленка зголодніли вкрай (В. Барка);
Ті танки й машини були йому вкрай потрібні (В. Кучер);
Вже дехто встиг з утоми огризнутись. А інші духом занепали вкрай (Л. Костенко);
Украй важливо мати цілковито повну картину розвитку храмового зодчества кожного регіону, територія якого здебільшого визначалася належністю до певної єпархії (з наук. літ.).
2. Повно, вщерть, по вінця.
У тихім щебеті, в росі ясніє гай, і день встає в своїй красі, налитий сяйва вкрай (В. Сосюра);
За Сулою весело – Пшениці украй. Нашого добробуту Виспів урожай (П. Усенко).
3. заст. Скраю.
У одній хатці, що вкрай стояла, к полю, жила удова (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)