вкрай
ВКРАЙ (УКРА́Й), присл.
1. Дуже, надзвичайно; до краю.
Він із злістю одкинув задачник і піднявся сердитий та збентежений вкрай (Коцюб., II, 1955, 369);
[Марина:] Ой.. За віщо ти вражаєш моє серце украй! Нащо тобі моя мука? (Стар., Вибр., 1959, 308);
Ті танки й машини були йому вкрай потрібні (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 8).
2. Повно, вщерть, по вінця.
У тихім щебеті, в росі ясніє гай, і день встає в своїй красі, налитий сяйва вкрай (Сос., Зел. світ, 1949, 84);
За Сулою весело — Пшениці украй. Нашого добробуту Виспів урожай (Ус., Дорогами.., 1951, 76).
3. заст. Скраю.
У одній хатці, що вкрай стояла, к полю, жила удова (Вовчок, І, 1955, 346).
Словник української мови (СУМ-11)