владичиця
ВЛАДИ́ЧИЦЯ, і, ж.
1. уроч. Жін. до влади́ка 1.
Поїхав далеко на влови султан із башами. І до ранку владичиця я над землею й морями (П. Куліш).
2. рел.-церк. (з великої літери). Богородиця.
[Голоси:] Даруй, Владичице святая! (Панас Мирний);
[Жінки (в розпачі):] О Господи! Владичице небесна! .. Не допусти загинути безчесно! (О. Кочерга);
В основі свята Покрова Пресвятої Владичиці Нашої Богородиці та Пріснодіви Марії лежить ідея покровительства Богородиці, яка напнула своє біле покривало (омофор) над християнами зі словами молитви про спасіння світу від бід та страждань (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)