владичиця
ВЛАДИ́ЧИЦЯ, і, ж., ц.-с.
1. Жін. до влади́ка 1.
2. церк. Епітет богородиці.
[Голоси:] Даруй, владичице святая! (Мирний, V, 1955, 75).
Словник української мови (СУМ-11)ВЛАДИ́ЧИЦЯ, і, ж., ц.-с.
1. Жін. до влади́ка 1.
2. церк. Епітет богородиці.
[Голоси:] Даруй, владичице святая! (Мирний, V, 1955, 75).
Словник української мови (СУМ-11)