влазливий

ВЛА́ЗЛИВИЙ (УЛА́ЗЛИВИЙ), а, е, розм.

Те саме, що влі́зливий.

Пані махнула рукою, немов прогонювала якусь уперту, влазливу муху (І. Франко);

Вона силувалася відвернути думки від його [нього] і від цілої тої справи, хотіла отрястися з них, мов від чогось улазливого (О. Кобилянська);

Граф Адольф ізлізає з брички й м'якими, влазливими кроками просувається в юрбу (В. Винниченко);

І гнів, і презирство викликав у Ягнича цей підкидьок, волоцюга з портових підворіть, щось було в ньому приховано брутальне, влазливе, двоєдушне (О. Гончар);

Боярин .. мерщій ускочив до палати, причинив щільно двері, сказав голосом стишено влазливим: – Князю, не тим віриш, кому слід! Не тим! (П. Загребельний);

Не любив Полуботок крутіжу, не любив людей суєтних, влазливих, а от Яків Маркович полонив його душу (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. влазливий — вла́зливий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. влазливий — УЛАЗЛИВИЙ, влізливий, настирливий, уїдливий, набридливий, докучливий.  Словник синонімів Караванського
3. влазливий — (улазливий), -а, -е, розм. Те саме, що влізливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. влазливий — див. нав'язливий; підлабузник  Словник синонімів Вусика
5. влазливий — НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев.  Словник синонімів української мови
6. влазливий — ВЛА́ЗЛИВИЙ (УЛА́ЗЛИВИЙ), а, е, розм. Те саме, що влі́зливий. Пані махнула рукою, немов прагонювала якусь уперту, влазливу муху (Фр., VII, 1951, 26); Вона силувалася відвернути думки від його і від цілої тої справи, хотіла отрястися з них, мов від чогось улазливого (Коб., І, 1956, 338).  Словник української мови в 11 томах