вовкодав
ВОВКОДА́В, а, ч.
1. Великий мисливський собака, якого використовують у полюванні на вовка.
Пес їхній – добрий пес, вовкодав, – постарів, спав під стіною (С. Скляренко);
Йому відразу впав в око цей вовкодав, страшний на вигляд, але лагідний і слухняний (І. Багмут);
Ірландський вовкодав сягає ста сантиметрів у холці (з наук.-попул. літ.);
Єдиний шлях дітей до школи пролягає повз подвір'я, де живе чорний пес Бумер, собака породи алабай, або ж, як її ще називають, – туркменський вовкодав (з газ.);
// Взагалі небезпечний лютий пес.
Злющі вовкодави аж розриваються, гасаючи на сталевому дроті через двір, іскрять ланцюгами... (О. Гончар);
– На чотирьох побіг [Терентій] додому, хотів ускочити в свій двір, та вовкодави захопили його й мало на шматки не порвали (М. Стельмах).
2. перен. Про жорстоку й дуже небезпечну людину.
Певно, добрячі гроші відвалив купець яничаринові. Бо той, як вийшов, робив вид суворий, насупив брови...Та очі видавали цього вовкодава (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)