вовкодух
ВОВКОДУ́Х, а, ч., розм., рідко.
Про злу людину.
Панi йому раз по раз: – Добре! Добре! Усе добре!.. – Гляди в мене, – не розледащій між моїми вовкодухами (Марко Вовчок);
Тут із палацу випливає покоївка (відьма й вовкодух), бридко тримаючи пальцями собачу попону (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)