вовкодухий

ВОВКОДУ́ХИЙ, а, е, розм., рідко.

Лютий, злий (про людину).

Двоє чи троє, почувши, що отаман вовкодухий, не ризикнули заходити. Вирішили чекати слушнішого моменту (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. вовкодухий — -а, -е, зах. Злий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вовкодухий — див. злий  Словник синонімів Вусика
3. вовкодухий — Вовкодухий, -а, -е Злой. Волын. г. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка