вогнетривкий
ВОГНЕТРИВКИ́Й, а́, е́, техн.
Здатний витримати дію високої температури, не загоряючись і не змінюючи своєї форми та стану; неплавкий.
У різних районах України розвідані й розробляються родовища такої нерудної сировини, як магнезит, вогнетривка глина, кварцити, флюсові вапняки (з наук. літ.);
Щоб розплавити кремнезем з вапном та содою, потрібна була надзвичайно висока температура. Понад тисячу градусів. Для такої температури треба було будувати особливі печі з вогнетривкого матеріалу (Д. Бузько);
Двадцять на шосту до під'їзду підкотив другий ваговоз. З нього зняли півдесятка здоровенних колоніальних сейф-чемоданів з вогнетривкого фібру, облямованого міддю і цинком (Ю. Смолич);
Він .. вранці ходив по Празі й замовляв вогнетривкі сейфи цілими дюжинами (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)