вогнисто

ВОГНИ́СТО.

Присл. до вогни́стий.

Клуб'я чорного диму впереміш з іскрами, вирвавшись з паровоза, вогнисто бушувало в повітрі (О. Гончар);

В садах рясніли червонобокі зимові яблука, вогнисто миготіла горобина (В. Кучер);

Зверху на плечі накинув [Атрід] ще лева огнисто-рудого Шкуру, що п'ят досягала, взяв списа в могутню правицю (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

З кожною хвилиною щось вогнисто нестримне розгорялося в його душі (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. вогнисто — вогни́сто прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вогнисто — огнисто. Присл. до вогнистий, огнистий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вогнисто — ВОГНИ́СТО. Присл. до вогни́стий. Клуб’я чорного диму впереміш з іскрами, вирвавшись з паровоза, вогнисто бушувало в повітрі (Гончар, Таврія..  Словник української мови в 11 томах