водевіль
ВОДЕВІ́ЛЬ, ю, ч.
П'єса легкого комедійного змісту, в якій діалоги чергуються з піснями й танцями.
Вже піднялась завіса, вже почали грать на сцені водевіль (І. Нечуй-Левицький);
Водевілі Артемовського культивували народну пісню, що за тих часів було і сміливо і важливо (М. Рильський);
Отакий, товаришочки, водевіль зіграв (А. Крижанівський);
– Ні, ти собі тільки уяви – ховаєшся під ліжко чи, наприклад, у шафу. Ми з Мартою лягаємо трохи поспати, а ти потихеньку виходиш. Класний водевіль, ні? (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)