водний
ВО́ДНИЙ, а, е.
1. Прикм. до вода́ 1, 2.
Повитикались ті скелі з водної глибини і стирчать, неначе вартова сторожа (О. Стороженко);
Водна стихія.
2. Який містить воду (у 1 знач.).
Максимум концентрації солей завжди спостерігався у верхніх шарах ґрунту (з наук. літ.);
Численні хімічні перетворення речовин у клітинах відбуваються лише у водних розчинах. Дуже багато води є в крові, лімфі (з навч. літ.).
3. Який живе, росте, водиться у воді.
Лагідні хвилі гойдають водні лілеї (М. Коцюбинський);
Гідробіологи пропонують внести до Червоної книги досить велику кількість водних безхребетних (з наук.-попул. літ.);
К. Мошинський наводить приклади з етнографії слов'янських народів, коли вони відмовлялися рятувати потопаючого, розцінюючи це як жертву, яку взяв собі водний демон (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)