водоспад
ВОДОСПА́Д, у, ч.
1. Падіння води на місці прямовисного уступу річища річки або потоку.
З високої гори спада водоспадом річка Алма і піниться, і скаженіє, і наповняє долину та ліс диким криком (М. Коцюбинський);
Ніхто ще не сягав дна, де гримить і парує водоспад (Б. Антоненко-Давидович);
Коли долину ріки перегороджує поріг із стійких порід, вода перекочується через нього і падає прямовисно, утворюючи водоспад (з наук. літ.);
* У порівн. Очі Гіпатії, мов криниці, віддзеркалюють небо, хмари, сонце .. Золотавий водоспад кіс огортає гордовиту голову сонячним ореолом (О. Бердник);
Його [крик вершника] повторювали гори, він .. відлунював од велетенських камінних лобів, що нависли над ущелиною, гримів, немов водоспад (Ю. Мушкетик);
// Падіння води з будь-якої штучної перепони.
З ринв цілі водоспади спадають в палісадник (В. Винниченко);
Певно, давно цей млин не працював .. Тому вода з колеса то лилася водоспадом у канал, то розсіювалася снопом бризок на всі боки (Ю. Логвин).
2. перен. Те, що спрямоване на когось з великою силою, у великій кількості і т. ін.
Сяйво бурхнуло на нього [Максима] шаленим водоспадом (І. Багряний);
Невисокий гарячкуватий Ігор .. буквально страждає, коли немає слухачів, щоб вилити їм на голови водоспади свого красномовства (Г. Усач);
Я скосив очі на статую змієборця і став підніматися сходами до дверей. Зверху могутнім водоспадом на мене лився церковний гімн (Р. Андріяшик).
Словник української мови (СУМ-20)