вожак
ВОЖА́К, а́, ч., розм.
Те саме, що ватажо́к.
Вмер вожак їх [русів] найчільніший, .. Що рік в рік на наші вежі Налітав (І. Франко);
– Табун, кажеш? – перепитав голова. – А чи знаєш ти, дочко, що всякий табун за вожаком летить? Куди вожак, туди й ключ пташиний (І. Цюпа);
Вожак, сильний, м'язистий звір, сидить нерухомо, як на святій молитві. Клацає зубами (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)